Один із важливих пріоритетів освітнього процесу в НУШ – створення соціально безпечного простору шляхом формування в учнів уміння правильно поводитися в небезпечних та критичних ситуаціях загрози життю, честі та гідності особистості, булінгу, мобінгу, надавати допомогу собі та іншим. Проблема шкільного булінгу – це соціальна проблема всього світу.

Розрізняють такі основні види булінгу

– фізичний, психологічний, кібер:

1. Фізичний – агресивне фізичне залякування полягає в багаторазово повторюваних ударах, стусанах, підніжках, блокуванні, поштовхах і дотиках небажаним і неналежним чином.

2. Психологічний, у якому виокремлюють: – вербальний – залякування чи глузування за допомогою слів, яке включає в себе постійні образи, погрози й зневажливі коментарі (про зовнішній вигляд, релігію, етнічну приналежність, інвалідність, особливості стилю одягу, поведінки), погрози зашкодити; – соціальний – булінг стосунків, який є феноменом соціального вигнання, коли окремих дітей однолітки не визнають або ігнорують – тактика ізоляції, бойкоту (не допускають до ігор, вечірок); ці діти стають жертвами чуток чи інших форм публічного приниження й осоромлення.

3. Кібербулінг, кібермобінг – залякування у кіберпросторі (онлайнкомунікаціях) полягає в звинуваченні когось з використанням образливих слів, поширення брехні та неправдивих чуток, неприємної інформації через електронну пошту, онлайн–пости в соціальних мережах, виключення когось з онлайн–груп.

Існує негативний зв’язок між тим, що учень постійно піддається булінгу та почуттям приналежності до школи, задоволеністю життям, рішенням продовжити навчання, взаємодією зі школою і впевненістю в собі. Учні, які постійно піддаються булінгу, відчувають себе в небезпеці й на сторожі, мають труднощі з пошуком свого місця в школі. Булінг може погано впливати на академічні досягнення учнів, тому що емоційні, поведінкові й фізіологічні наслідки знущання впливають на здатність учнів фокусуватися на академічних завданнях. В учнів, які піддаються булінгу, частіше розвиваються негативні очікування про майбутнє.

Як розпізнати стресс дитини, викликаний насильством?

Ознаки боулінгу проявляються в її поведінці. У першу чергу, слід звернути увагу й не залишити без психолого-педагогічної реакції, корекції, впливу ситуації, коли:

• дитина пропускає окремі або всі уроки;

• запізнюється на уроки, відмовляється від участі в позаурочних заходах без об’єктивних або з надуманих причин;

• часто скаржиться на погане самопочуття під час уроків;

• замикається в собі, уникає друзів, однокласників, самоізолюється або ігнорує конкретних учнів;

• втрачає інтерес до навчання та іншої діяльності, має низьку успішність;

• не довіряє одноліткам і дорослим, має низьку самооцінку, невпевнена в собі;

• не здатна концентруватися на виконанні завдання, неуважна, забудькувата;

• постійно або часто перебуває в стані тривожності, напруження;

• боїться гучних звуків і різких рухів, ляклива;

• постійно або часто має поганий настрій, пригнічена або, навпаки, гіперактивна, дратівлива, агресивна;

• має різкі й безпричинні перепади настрою;

• губить або псує особисті речі та шкільне приладдя;

• одягнута в розірваний або зім’ятий одяг;

• часто з’являються синці, подряпини на тілі;

• не пояснює причини описаних вище станів і поведінки або вигадує пояснення.

 

Більшість дітей не повідомляє дорослим про пережите насильство через різні причини. Тому педагоги та інші працівники закладу освіти мають бути спостережливими, щоб виявити тих учнів, які перебувають у стані стресу, можливо, викликаного конфліктами й насильством. Від уважного ставлення дорослих і їхньої реакції на симптоми неблагополуччя в поведінці та настрої дітей залежить, чи буде допомога своєчасною.

Безпечне освітнє середовище – це стан освітнього середовища, в якому: наявні безпечні умови навчання та праці, комфортна міжособистісна взаємодія, що сприяє емоційному благополуччю учнів, педагогів і батьків, відсутні будь-які прояви насильства та є достатні ресурси для їх запобігання, а також дотримано прав і норм фізичної, психологічної, інформаційної та соціальної безпеки кожного учасника навчально-виховного процесу.

Що впливає на безпечне освітнє середовище?

1. Якість міжособистісних відносин – позитивні фактори (довіра, доброзичливість, схвалення, толерантність); негативні фактори (агресивність, конфліктність, ворожість, маніпулятивність).

2. Захищеність в освітньому середовищі – оцінка відсутності насильства у всіх його видах, формах для всіх учасників освітнього простору.

 

До уваги!

Найчастіше жертвами насильства стають певні категорії дітей. Зокрема, діти, які мають фізичні недоліки, особливості зовнішності та (або) поведінки, низький інтелект і труднощі в навчанні, страждають від хвороб, відчувають страх перед школою, мають погані соціальні навички або не мають досвіду життя в колективі (так звані «домашні діти») тощо

 

Для того, щоб унеможливити насильство та створити безпечне освітнє середовище, кожен учасник навчально-виховного процесу повинен мати уявлення не тільки про те, що вважається насильством, але й про те, як мінімізувати ризики та небезпеки, і в результаті, створити умови для внутрішньої безпеки та безпеки референтного довкілля. А це стає можливим лише завдяки спільній цілеспрямованій діяльності педагогів, учнів і батьків.

3. Комфортність в освітньому середовищі – оцінка емоцій, почуттів та домінуючих переживань у процесі взаємодії дорослих і дітей в освітньому середовищі закладу.

Нерозвиненість системи психологічної допомоги в освітній установі може призвести до неефективного психологічного супроводу дитини, а у педагогів – емоційного вигорання і, як наслідок, спричинити професійну деформацію, що і в першому і в другому випадку створить серйозну загрозу психічному здоров’ю особистості.

4. Задоволеність освітнім середовищем – задоволення базових потреб дитини у:

   допомозі та підтримці;

   збереженні та підвищенні її самооцінки;

   пізнанні та діяльності;

   розвитку здібностей і можливостей.

 

Основними характеристиками процесу взаємодії всіх учасників освітнього середовища є особистісно-довірливе спілкування, а його відсутність спричиняє досить негативні наслідки (емоційний дискомфорт, небажання висловлювати свою точку зору, думку, негативне ставлення до себе, втрата особистої гідності, небажання звертатися по допомогу, ігнорування особистих проблем і труднощів оточуючих дітей і дорослих, неуважність до прохань і пропозицій)